Учені з Бінгемтонського університету (США) на реальних зразках шкіри людей віком від 16 до 91 року показали, що повторюваний розтяг у певному напрямку з віком викликає сильніше поперечне стискання тканини, через що поверхня з часом зминається і утворює зморшки. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.

Як розтяг і стискання шкіри формують зморшки

Команда під керівництвом біомедичного інженера Гая Джермана експериментально підтвердила механізм, який довго залишався гіпотезою: коли шкіру тягнуть в один бік, у другому вона стискається. З віком це стискання посилюється.

У такому разі поверхня легше утворює складки, або буклювання, тобто стійкі «заломи», які ми бачимо як зморшки. Дослід виконувався на повношарових смужках людської шкіри, що дозволило відтворити не лише еластичну, а й рідинну поведінку тканини. Автори також відзначили, що навіть без зовнішнього впливу у шкірі наявні залишкові напруження, які задають напрямок, уздовж якого мімічні рухи з роками фіксуються у видимі лінії.

Така інтерпретація узгоджується з клінічними спостереженнями щодо орієнтації зморшок уздовж ліній Ланґера і доповнює їх лабораторними даними.

Пороеластичність шкіри простими словами

Шкіра — це пружна, пориста тканина, яка містить міжклітинну рідину й реагує на навантаження як губка. Під час розтягнення вона видовжується, але одночасно втрачає частину об’єму: рідина частково виходить із мікропор, а поперечний розмір зменшується сильніше, ніж підказував би класичний підручник з еластичності.

Саме ця комбінація пружності та руху рідини — пороеластичність — пояснює, чому з віком «хвиля» після кожного циклу міміки гірше розгладжується і легше закріплюється у складку. Дослідники кількісно відстежили поздовжні й поперечні деформації та профіль поверхні після навантаження, показавши, що зі старінням поперечна контракція зростає, а відновлення геометрії уповільнюється.

Це означає просту річ: коли одна й та сама ділянка обличчя роками працює в одному режимі, рідина рухається інакше, каркас слабшає, і зморшка вже не зникає після відпочинку.

zmorshky na lobi krv.media
Зморшки на лобі
Canva

Щоб отримати максимально реалістичну картину, зморшки викликали саме стягуванням, а не стисканням чи вакуумом. Застосували одновісний тензометр малої сили. Ним розтягували смужки повношарової шкіри, вирізані вздовж і впоперек основного напряму волокон колагену.

Загалом проаналізували сім знеособлених зразків із фотозахищених ділянок, частина — післяопераційні, частина — від померлих донорів; у молодшій підгрупі переважали жіночі зразки, у старшій — чоловічі. Кожну смужку тягнули до навантаження близько 2,2 Н (ньютон) упродовж приблизно 40 хвилин, після чого знімали силіконові відбитки й досліджували мікрорельєф.

Такий протокол дозволив оцінити, як напрям волокон, вік і рух рідини разом впливають на формування складок, і відтворює умови, ближчі до реальних навантажень обличчя.

Що змінюється з віком:

колаген, роговий шар і лінії Ланґера

З віком дерма втрачає щільність колагенового каркаса і стає м’якшою, тоді як роговий шар епідермісу, навпаки, жорсткішає. Цей дисбаланс шарів означає, що при тому самому навантаженні поверхня легше втрачає стабільність і переходить у режим буклювання.

Також діють залишкові напруження шкіри, що переважно йдуть уздовж природних ліній (ліній Ланґера). Коли міміка працює в цьому напрямку, поперечне стискання посилюється. Тому гусячі лапки біля очей і зморшки на лобі поступово з тимчасових стають постійними: дрібні складки щоразу розправляються гірше.

До цього додається ультрафіолет: тривале перебування на сонці руйнує колаген, посилює зминання шкіри й пришвидшує появу складок на відкритих до сонця ділянках порівняно із захищеними одягом.

Розуміння того, що ключовими чинниками зморшкоутворення є посилення поперечного стискання та втрата об’єму через рух рідини, дає практичні критерії оцінки засобів догляду. Варто з’ясувати, чи впливає продукт на жорсткість рогового шару, щільність колагенового каркаса дерми та водний баланс тканини; саме ці параметри доцільно вимірювати до і після курсу.

Водночас автори вказують на обмеження: досліди виконано ex vivo (поза організмом), навантаження було одновісним, вибірка невелика і з демографічним перекосом. Тому числові результати слід переносити у клінічні рекомендації обережно. Наукова цінність роботи — у продемонстрованому механізмі та методиці, що відкривають шлях до точнішого моделювання старіння шкіри й предметнішого тестування антивікових підходів.

Чому лінії сміху помітні першими

Ділянка навколо очей зазнає тисяч повторюваних рухів щодня — усмішка, прижмурювання, протирання. Якщо ці мікрорухи збігаються з домінантним напрямком колагенових волокон, кожен цикл додає поздовжнє розтягнення і посилює поперечне стискання. У молодої шкіри рельєф зазвичай відновлюється, але з віком і під дією сонця відновлення сповільнюється, рідина перерозподіляється, а каркас слабшає.

Коли перевищено поріг стійкості, дрібна складка вже не розгладжується і закріплюється як зморшка. Таке поступове закарбування рухів і пояснює, чому перші вікові зміни часто видно саме біля кутиків очей.

Раніше ми писали, що нові ліки сповільнили старіння у мишей на 30%

Теж цікаво