У журналі Science опублікували дослідження про неандертальська ДНК та X хромосома сучасної людини. Генетичний аналіз показав, що змішані союзи між Homo sapiens і неандертальцями частіше відбувалися між жінками-людьми та чоловіками-неандертальцями. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Геном людини і неандертальська ДНК
Неандертальці — вимерлий вид або підвид роду Homo, який жив у Європі та Західній Азії приблизно від 400 тисяч до 40 тисяч років тому. Саме в цей період вони перетиналися з Homo sapiens, які поширювалися з Африки. Науковці давно встановили, що ці контакти не обмежувалися співіснуванням: між популяціями відбувався генетичний обмін.
Сьогодні в геномі більшості людей поза межами Африки зберігається невеликий відсоток неандертальської ДНК. Геном — це повний набір спадкової інформації організму. Деякі фрагменти цієї спадщини пов’язані з роботою імунної системи та реакціями організму на хвороби, що було підтверджено попередніми дослідженнями в галузі еволюційної генетики. Водночас розподіл неандертальська ДНК у геномі людини виявився нерівномірним, і саме це стало предметом нового аналізу.
X хромосома і нерівномірний розподіл ДНК
X хромосома — одна зі статевих хромосом. У жінок є дві X хромосоми, у чоловіків — одна X і одна Y. Інші хромосоми називають аутосомами. Особливість X хромосоми полягає в механізмі спадкування: у середньому дві третини X хромосом у популяції передаються від матерів.
Попередні дослідження показували, що неандертальська ДНК у X хромосомі сучасної людини трапляється значно рідше, ніж в аутосомах. Це пояснювали можливою дією природного добору: якщо певні варіанти генів були шкідливими або знижували життєздатність, вони могли з часом зникнути.
Нове дослідження, опубліковане в журналі «Science», запропонувало альтернативне пояснення. Вчені проаналізували також геном неандертальців і звернули увагу на ранній епізод генетичного обміну, який, за оцінками авторів, міг статися близько 250 тисяч років тому. Йдеться про одну з хвиль змішування, реконструйовану за геномними даними, а не про весь період контактів між видами.
Міжвидові контакти та генетичний обмін
Порівняння геномів показало «дзеркальний» ефект: у неандертальській X хромосомі збереглося більше фрагментів людської ДНК, ніж очікувалося. Автори дослідження припускають, що це може відображати структуру міжвидових контактів.
З огляду на те, як передається X хромосома, якщо впродовж тривалого часу союзи частіше укладалися між жінками Homo sapiens і чоловіками-неандертальцями, людська ДНК накопичувалася б у X хромосомі неандертальців. Водночас неандертальська ДНК меншою мірою закріплювалася б у X хромосомі сучасних людей. Саме таку картину й зафіксували дослідники.
Автори наголошують, що це — найпростішe і, на їхню думку, найімовірнішe пояснення наявних даних, однак воно не виключає альтернатив. Зокрема, можливо, що нащадки від союзів між чоловіками Homo sapiens і жінками-неандертальцями мали нижчу виживаність. У такому разі відповідні генетичні варіанти могли поступово зникнути внаслідок природного добору.
Дослідження порушує ширше питання: чи можуть генетичні дані свідчити про соціальні практики давніх популяцій. Автори підкреслюють, що їхні висновки не дозволяють встановити характер цих контактів — чи були вони мирними, ситуативними або насильницькими. Геном не зберігає соціального контексту.
Водночас аналіз розподілу неандертальська ДНК у X хромосомі демонструє, що генетика здатна відображати не лише біологічні, а й демографічні та поведінкові особливості. Такий підхід розширює можливості еволюційної геноміки для реконструкції давньої історії людства.
