Уперше в історії науковці повністю розшифрували ДНК людини, яка жила в Давньому Єгипті приблизно 4 800 років тому — в епоху спорудження перших пірамід. Йдеться про чоловіка, ймовірно, представника елітного прошарку, останки якого знайшли в некрополі Нувайрат за 265 км на південь від Каїра. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Геном зі слідами Північної Африки та Месопотамії
Вперше вчені зуміли зчитати повний геном людини з такої давньої епохи в Єгипті — понад 4 800 років тому, приблизно в період між 2855 і 2570 роками до н.е. Цей період збігається зі спорудженням перших пірамід, зокрема пірамід Снофру та початкових фаз комплексу в Гізі.
Генетичний аналіз показав, що 80% ДНК чоловіка походить із Північної Африки, а 20% — зі стародавньої Месопотамії, що охоплює сучасні Ірак, Туреччину та Іран. Це підтверджує давні теорії про обміни між Єгиптом і регіонами Плодючого півмісяця, які включали не лише товари, а й міграції людей.
Раніше археологи знаходили сліди обміну культурними технологіями, зокрема керамікою, тваринництвом і писемністю. Але самі людські останки, здатні зберегти ДНК, рідко витримують жаркий клімат долини Нілу. Завдяки новітнім методикам секвенування геному й очищення від сучасних забруднень, дослідники вперше отримали достовірний генетичний портрет людини тієї епохи.
Поховання в посудині: свідчення статусу чи майстерності?
Останки чоловіка виявили в Нувайраті — стародавньому некрополі за 265 км на південь від Каїра. Він був похований у великій глиняній посудині, розміщеній у вирізаній у скелі гробниці. Така форма поховання свідчить про приналежність до еліти або про особливий статус.
Однак деталі скелета ставлять під сумнів безумовну “високу” позицію померлого. Вчені виявили значне зношення зубів, артрит правої ноги, розширені тазові кістки та ознаки рутинного руху рук — усе це свідчить про фізичну працю. Біоархеологи припускають, що чоловік міг бути гончарем, який працював за гончарним колом.
Це породжує припущення, що в Давньому Єгипті майстерність у ремеслі могла слугувати каналом соціальної мобільності. Гончар, який демонстрував виняткову вправність і забезпечував потреби вельмож або храмів, міг здобути повагу та статус, що відбилося в обрядовості його поховання.
Раціон, походження та унікальність збереження
Ізотопний аналіз зуба вказує, що чоловік виріс у долині Нілу, споживаючи тваринний білок і рослини, зокрема ячмінь і пшеницю. Його зріст становив близько 160 см, а вік на момент смерті оцінено між 44 та 64 роками — це була значна тривалість життя для тогочасного населення.
Останки чоловіка були розкопані ще у 1902 році й передані до Музею Ліверпуля. Під час Другої світової війни колекція музею зазнала серйозних втрат унаслідок бомбардувань, але саме ця мумія вціліла. Лише сучасні технології дали змогу «зчитати» її історію.
Цікаво, що відтворення обличчя чоловіка вказує на темну шкіру, карі очі та каштанове волосся — такий вигляд мав би типовий мешканець долини Нілу тієї епохи, згідно з реконструкцією Ліверпульського університету.
Хоча це лише один генетичний зразок, він відкриває можливість масштабніших досліджень. За словами генетика Понтуса Скоглунда, створення першої лабораторії з масової обробки давньої ДНК у Великій Британії стало ключем до прориву в розумінні населення Стародавнього Єгипту.
Науковці сподіваються, що використання подібних методик на інших зразках допоможе створити точнішу та багатовимірну картину єгипетського суспільства. Генетика дедалі тісніше переплітається з археологією, підтверджуючи або коригуючи історичні гіпотези, засновані на артефактах і писемних джерелах.
Раніше ми писали, що ДНК з волосся Бетховена розкрила факти майже через 200 років
