Команда мікробіологів з Університету імені Фрідріха Шиллера в Єні та Інсбруцького університету з’ясувала, що психоактивна речовина псилоцибін може вироблятися різними шляхами у неспоріднених видах грибів. Це відкриття вказує на те, що сполука виникла в ході еволюції незалежно щонайменше двічі. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я «КРВ.медіа» з посиланням на текст дослідження, опублікований у журналі Angewandte Chemie International Edition.
Що таке псилоцибін і чому він привертає увагу науковців?
Псилоцибін — це природна психоактивна речовина з групи триптамінів, яка міститься в понад 200 видах грибів, здебільшого роду Psilocybe. В організмі людини вона метаболізується у псилоцин — сполуку, що впливає на серотонінові рецептори в головному мозку. Це викликає зміни у сприйнятті часу, простору, емоційного стану та свідомості.
Сучасні дослідження свідчать, що псилоцибін може мати терапевтичний ефект. Зокрема, його вивчають як потенційний засіб для лікування стійкої до лікування депресії, тривожних розладів, ПТСР, хронічного болю та залежностей. У 2018 році Управління з контролю за якістю продуктів і ліків США (FDA) надало псилоцибіну статус «проривної терапії».
Нове відкриття: псилоцибін синтезується різними шляхами у різних грибах
У дослідженні, проведеному спільною командою з Німеччини та Австрії, вивчено ферментативні процеси в грибах роду Inocybe (волоконниця). Виявилося, що ці гриби виробляють псилоцибін без жодного з відомих генів, характерних для грибів Psilocybe.
«Це як спостерігати дві різні майстерні, які виготовляють один і той самий продукт», — зазначає мікробіолог Тім Шефер з Університету імені Фрідріха Шиллера.
Завдяки моделюванню білкових структур дослідники встановили, що псилоцибін у волоконницях формується за допомогою зовсім інших ферментів, які, втім, виконують аналогічні функції. Це означає, що в процесі еволюції одна й та сама хімічна сполука виникла незалежно в двох різних родах грибів.
Чому псилоцибін виник незалежно?
Науковці шукають відповідь
Хоча Psilocybe та Inocybe не мають генетичної спорідненості та мешкають у різних екологічних нішах (мертва деревина та живі дерева відповідно), в обох випадках еволюція сприяла утворенню псилоцибіну.
«Природа не робить нічого без причини», — вважає мікробіолог Дірк Гофмейстер з Єни. Одне з припущень полягає в тому, що псилоцибін може виконувати захисну функцію, відлякуючи хижаків чи паразитів. Однак прямих доказів поки що немає. Це залишається відкритим питанням для подальших досліджень.
Як відкриття вплине на синтетичне виробництво псилоцибіну
Біосинтетичний шлях — це послідовність ферментативних реакцій, за яких організм утворює певну сполуку. У грибів Psilocybe він вже відомий і навіть використовується у промисловому виробництві псилоцибіну в лабораторіях. Однак синтетичне відтворення цього процесу складне і затратне.
Новий шлях, виявлений у Inocybe, передбачає іншу комбінацію ферментів, що відкриває перспективи для альтернативного, потенційно ефективнішого виробництва псилоцибіну в умовах біотехнологічних лабораторій.
Це також дає змогу краще зрозуміти метаболізм грибів і створити генетично модифіковані організми — наприклад, бактерії чи дріжджі — які зможуть виробляти псилоцибін у великих масштабах для медичних потреб.
Псилоцибін і медицина: нові варіанти застосування
Після потрапляння в організм людини псилоцибін перетворюється на псилоцин — активну сполуку, яка взаємодіє з рецепторами серотоніну. Це викликає зміну активності нейронів, що призводить до зміненого стану свідомості.
Клінічні дослідження останніх років свідчать, що під наглядом медиків псилоцибін може бути ефективним при лікуванні:
-
стійкої до лікування депресії;
-
тривожних розладів у онкопацієнтів;
-
посттравматичного стресового розладу;
-
залежностей (зокрема від алкоголю та нікотину).
Окремі дослідження навіть вказують, що псилоцибін може продовжувати життя окремих клітин — щонайменше у лабораторних умовах — на 50%, хоча це ще потребує додаткового підтвердження.
Водночас науковці попереджають: надмірне або неконтрольоване вживання псилоцибіну може спричинити порушення мозкової діяльності, особливо у людей з психічними захворюваннями.
Раніше ми писали, що псилоцибін подовжує життя клітин на 50% — доклінічні докази
