У зоопарку Ваґґа-Ваґґа (Австралія) та у 45 відео з соцмереж дослідники Charles Sturt University описали, як какаду танцюють: щонайменше 30 різних рухів, із них 17 — нові для науки. У пілотному експерименті шестеро птахів танцювали і під музику, і без неї; статистично значущого «ефекту музики» не виявили. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Що саме виявили у відео з соцмереж
Команда Наташі Любке (Charles Sturt University) проаналізувала 45 роликів на YouTube, Facebook, TikTok та Instagram, відібраних за чіткими критеріями: музика мала звучати під час зйомки (не накладатися в монтажі), птах має бути добре видимим, а від одного каналу — лише одне відео, щоби не рахувати одного і того ж папугу двічі. Так сформували вибірку із 45 різних особин п’яти видів какаду. Дослідники описали 30 «загальних» рухів, які траплялися у кількох птахів, і ще 17 «рідкісних» рухів, зафіксованих лише в одного птаха; 17 із описаних рухів раніше взагалі не були науково задокументовані.
Які це рухи та які найпоширеніші
У переліку — і прості «head bob» (кивання головою), і складніші комбінації на кшталт «sidestep» (крок убік) чи «body roll» («хвиля» корпусом). Найчастіше у птахів зустрічався рух Downward (у половини відзначених особин), далі — Sidestep; найрідше — рухи, пов’язані лише з крилами (Flapping, Wings Back). Такий «словник» поведінки — етограма — став основою для підрахунків і порівнянь. Важливо: схожість танців у видів не збіглася зі ступенем спорідненості — близькі види не обов’язково «танцюють» однаково.
Експеримент у Ваґґа-Ваґґа
Щоб перевірити роль звуку, у зоопарку Ваґґа-Ваґґа протестували три умови: відтворення музики («The Nights» Avicii, 126 BPM), відтворення розмовного подкасту («She’s on The Money») і відсутність аудіо. У досліді брали участь три пари (самець + самка) різних видів: жовточубий какаду (Cacatua galerita), какаду Мейора Мітчелла (Lophochroa leadbeateri) та рожевий какаду / какаду-галá (Eolophus roseicapilla). Усі птахи демонстрували танцювальну поведінку за будь-якого варіанта, а статистично значущої різниці між умовами не виявили. Це означає, що сам факт відтворення музики у цьому експерименті не підвищував імовірність «танцю».
Наскільки поширене танцювання серед какаду
За даними відеоаналізу, танцювальну поведінку виявили щонайменше у дев’яти видів какаду, а експеримент додав ще один вид — какаду Майора Мітчелла. Разом автори констатують: танцювання присутнє щонайменше у 10 із 21 відомого виду какаду. Для неспеціаліста це підказка: явище не обмежується «зірками YouTube», а значно ширше репрезентоване в родині Cacatuidae.
Звідки взялися танці: гіпотези та паралелі
Автори обговорюють кілька пояснень. Частина виявлених рухів подібна до елементів шлюбної поведінки диких папуг — наприклад, послідовності «нахил — крок убік — розгойдування», які зустрічаються у демонстраціях різних видів. Це дає підстави вважати танці у неволі «перенаправленою» поведінкою залицяння, яка спрямовується, зокрема, на власників чи доглядачів. Водночас дослідження показує: танці можуть виникати і без участі людей та без музики, тож мотивація ширша за саму соціальну взаємодію. Для контексту автори посилаються і на попередні роботи зі «Сноуболом», відомим танцювальним какаду, дослідженим ще у 2009 році в Current Biology.
Що таке «ентрейнмент» і «етограма» — простою мовою
Ентрейнмент — це здатність рухатися у такт зовнішньому ритму: коли ви мимоволі підбиваєте носком у ритм пісні, це воно. Для тварин це означає узгодження рухів (кивання, крокування) з регулярними звуковими імпульсами.
Етограма — це перелік стандартизованих елементів поведінки (як «словник» рухів), за яким дослідники переглядають відео й кодують: «було / не було», скільки разів і як саме проявлялося. У цій роботі автори розширили попередній перелік до 30 рухів і додали 31 варіацію, щоби подальші студії могли порівнювати результати між видами і лабораторіями.
Для чого це нам?
Робота підтверджує ідею, що музика може слугувати збагаченням середовища для папуг у неволі. Танцювання часто має вигляд гри і може свідчити про позитивний емоційний стан, але науковці наголошують: потрібні незалежні маркери добробуту, щоб це підтвердити. Практичний висновок для власників і зоопарків: варто експериментувати з аудіостимулами, але спостерігати за індивідуальними реакціями, темпом музики та тривалістю сеансів, уникаючи стресу.
Команда шукала ролики за низкою ключових слів («parrots dancing», «galah dance» тощо), виключала кадри з накладеною в монтажі музикою, а також відео з поганою видимістю птаха (наприклад, через ґрати клітки). До аналізу брали максимум по одному відео з каналу або профілю, аби не роздувати внесок однієї особини; до порівняння між видами включали лише ті види, для яких знайшлося щонайменше три відповідні відео. Такий підхід знижує упередженість вибірки та робить висновки надійнішими для широкої аудиторії.
Відео із соцмереж корисні, але не ідеальні: обстановку за кадром не завжди видно, а реакцію птаха може провокувати багато факторів. У пілотному експерименті тестували лише одну пісню, один жанр і невелику вибірку птахів, тож висновки обмежені. Саме тому автори радять у майбутніх роботах ширше варіювати музику, перевіряти фізіологічні маркери позитивних емоцій.
Раніше ми писали, що жовточубі какаду навчилися користуватися питними фонтанами — дослідження
