Новини науки | Археологія

Вчені знайшли докази хронічних хвороб і травм у черепах вікінгів

Що можуть розповісти черепи вікінгів? Завдяки КТ вчені досліджують їхні анатомічні особливості, травми та патології, розкриваючи таємниці давніх воїнів

Дослідники провели аналіз черепів, виявлених у середньовічних похованнях Норвегії, з метою визначення поширеності захворювань та травм серед вікінгів. Результати показали, що багато індивідів мали ознаки хронічних інфекцій, таких як остеомієліт*, а також сліди загоєних травм, що свідчить про високий рівень фізичних конфліктів або нещасних випадків у їхньому повсякденному житті.

*Остеомієліт – це серйозне інфекційне захворювання кісток. Його викликають бактерії або грибки, які потрапляють у кістку через кров або через відкриту рану. Уявіть, що у вас є глибокий поріз або перелом, і в цю ділянку потрапила інфекція – кістка починає запалюватися, боліти, може набрякати. Якщо його не лікувати, кістка поступово руйнується, що може призвести навіть до ампутації.

Методи дослідження та їх значення

Використовуючи сучасні технології, такі як комп’ютерна томографія та радіографія, вчені змогли детально вивчити внутрішню структуру кісток, не пошкоджуючи їх. Це дозволило виявити приховані патології та отримати більш повне уявлення про медичні умови, з якими стикалися вікінги. Такі дослідження є важливими для розуміння еволюції захворювань та розвитку медицини протягом століть.

Отримані дані збігаються з результатами досліджень інших середньовічних популяцій. Наприклад, аналіз черепів з території Давньої Русі показав схожі ознаки захворювань та травм, що свідчить про загальні умови життя та медичні виклики того часу. Це підкреслює важливість міждисциплінарних досліджень для глибшого розуміння історії людського здоров’я.

tomograma cherepa vikinga krv.media
Череп вмонтований в КТ-сканер
Кароліна Бертільссон

Читайте КРВ.медіа
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube

Хвороби у вікінгів

Дослідження черепів вікінгів за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) виявило різні захворювання та патології, які могли суттєво впливати на їхнє життя.

1. Травматичні ушкодження

Вікінги часто отримували бойові травми, що відображено в слідах загоєних переломів на черепах. Деякі черепи мають ознаки серйозних поранень, отриманих у сутичках чи битвах. Деякі з таких травм могли бути смертельними, тоді як інші вказують на виживання після значних ушкоджень.

2. Артрит та дегенеративні захворювання

На багатьох черепах були виявлені зміни, характерні для остеоартриту та інших дегенеративних хвороб суглобів. Це може свідчити про важкі фізичні навантаження протягом життя, що було типовим для воїнів та моряків.

3. Інфекційні захворювання

Дослідження показали, що деякі вікінги страждали від хронічних інфекцій, які могли вражати кістки. Наприклад:

  • сифіліс або туберкульоз – деякі кісткові деформації можуть бути наслідком цих інфекційних захворювань;
  • остеомієліт – бактеріальна інфекція, яка спричиняє запалення кісток.

4. Дефіцитні стани та авітаміноз

Аналіз кісток показав, що деякі вікінги могли страждати від нестачі важливих вітамінів і мікроелементів, що впливало на їхнє здоров’я. Наприклад:

  • рахіт (дефіцит вітаміну D) – міг розвиватися через недостатнє сонячне світло, особливо в північних регіонах;
  • анемія – може бути наслідком недостатнього споживання заліза або хронічних захворювань.

5. Деформації черепа та стоматологічні проблеми

  • карієс і захворювання ясен – хоч вікінги споживали менше цукру, ніж сучасні люди, сліди пародонтозу та карієсу все ж траплялися;
  • сліди зубного зношування – деякі люди використовували зуби як «інструмент» для роботи з мотузками чи іншими матеріалами;
  • вроджені аномалії – окремі черепи мали деформації, які могли бути вродженими або спричиненими умовами життя.

Спосіб життя вікінгів, який включав часті військові походи, фізичну працю та суворі кліматичні умови, безсумнівно впливав на їхній стан здоров’я. Постійні фізичні навантаження та ризики, пов’язані з їхньою діяльністю, призводили до високої поширеності травм та інфекцій. Розуміння цих аспектів допомагає сучасним дослідникам краще оцінити адаптаційні механізми та медичні практики того часу.

Раніше ми також писали, що під час досліджень вчені ввели людський ген NOVA1 мишам і змінили їхній голос.

Теж цікаво