Кінське іржання поєднує низький тон і свист, які виникають одночасно в гортані тварини. Дослідження, опубліковане 24 лютого 2026 року в журналі Current Biology, показало, що коні є першим відомим великим ссавцем, здатним створювати свист під час вокалізації. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Кінське іржання як двочастотна вокалізація
Кінське іржання — це соціальний сигнал, який тварини використовують для привітання, встановлення контакту або вираження збудження, наприклад під час годування. Нове дослідження показало, що цей звук складається з двох фундаментальних частот. Фундаментальна частота — це базова частота коливань, яка визначає висоту звуку, тобто те, наскільки він є «низьким» або «високим».
Нижній тон утворюється завдяки проходженню повітря через голосові складки гортані, які вібрують. Це механізм, подібний до людської мови та співу. Така закономірність відповідає загальному біоакустичному правилу: чим більші голосові складки та довший голосовий тракт, тим нижчою є частота звуку. Саме тому великі тварини зазвичай видають глибші сигнали.
Водночас друга, високочастотна складова не вписується в цю модель, що й стало предметом дослідження.
Свист у гортані
Щоб з’ясувати механізм утворення звуку, дослідники використали мініатюрну камеру, яку вводили через носову порожнину коней під час іржання та тихішого звуку «нікер» — короткого м’якого сигналу, яким тварини вітають знайомих або звертаються до лошат. Також було проведено комп’ютерне сканування та експерименти з ізольованими гортанями померлих тварин, через які пропускали повітря.
У результаті встановлено, що високий тон є різновидом свисту, який формується безпосередньо в гортані. Під час вібрації голосових складок ділянка над ними скорочується та створює вузький отвір, через який проходить повітря і виникає свист. На відміну від людини, яка свистить за допомогою ротової порожнини, у коней цей процес відбувається всередині голосового апарату.
Наукова новизна полягає в тому, що це перший задокументований випадок, коли великий ссавець одночасно використовує два різні механізми звукоутворення — вібрацію складок і свист у гортані — для створення одного сигналу.
Порівняння з іншими видами
Подібний механізм свисту раніше описували в окремих дрібних гризунів, зокрема щурів і мишей. Однак серед великих ссавців така здатність зафіксована вперше. Дикі коні Пржевальського та лосі демонструють схожі двочастотні сигнали, тоді як ближчі родичі — осли та зебри — не створюють високочастотної складової іржання.
Це може свідчити про різні еволюційні траєкторії розвитку вокальної комунікації в межах родини коневих. Дослідники припускають, що поєднання двох частот дозволяє коням передавати складніший емоційний сигнал, одночасно кодувати збудження та соціальний контекст.
Значення відкриття для науки
Фахівці з поведінки тварин зазначають, що відкриття змінює уявлення про акустичні можливості великих ссавців. Іржання більше не розглядають як однорідний звук, а як складний акустичний сигнал із двома незалежними джерелами генерації. Це відкриває перспективи для подальших досліджень емоційної комунікації тварин, біоакустики та ветеринарної науки.
Автори дослідження не уточнюють у публікації кількість тварин, залучених до експериментів, що залишає простір для подальших перевірок результатів на ширшій вибірці. Водночас метод поєднання ендоскопії, сканування та фізичних моделей гортані забезпечує комплексний підхід до аналізу звукоутворення.
