Татуювання давно стали звичною формою самовираження, однак науковці дедалі уважніше досліджують їхній вплив на здоров’я. Дані свідчать, що татуювальне чорнило після введення в шкіру не залишається лише на місці нанесення, а взаємодіє з імунною системою та може мігрувати організмом. Про потенційні токсини в складі чорнил, імунні реакції та можливі довгострокові наслідки для здоров’я пише старша викладачка медичної мікробіології Manal Mohammed University of Westminster у матеріалі для The Conversation. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Що відбувається з організмом після татуювання
Під час татуювання чорнило вводять у дерму — шар шкіри, що розташований під епідермісом. Саме в дермі містяться кровоносні судини, нервові закінчення та клітини імунної системи. Коли пігмент потрапляє в цей шар, організм розпізнає його як сторонній матеріал і запускає імунну реакцію.
Імунні клітини намагаються видалити частинки чорнила, однак через їхній розмір повністю зробити це неможливо. У результаті пігменти залишаються всередині клітин шкіри, що і робить татуювання постійними. Водночас це означає тривалу присутність хімічних сполук у тканинах організму. Науковці підкреслюють: питання полягає не в самому факті нанесення татуювання, а в тому, як ці речовини поводяться в організмі протягом років.
З чого складається татуювальне чорнило
Татуювальне чорнило є складною сумішшю, до якої входять пігменти, рідкі носії, консерванти та домішки, що утворюються під час виробництва. Значна частина пігментів, які досі використовують для татуювань, спочатку розроблялася для промислових цілей — зокрема для фарб, пластмас або друкарських тонерів.
Дослідження виявляють у чорнилі сліди важких металів, зокрема нікелю, хрому, кобальту, іноді свинцю. Ці елементи добре відомі своєю здатністю викликати алергічні реакції та імунну сенсибілізацію. Окрім цього, чорнила можуть містити органічні сполуки — азобарвники та поліциклічні ароматичні вуглеводні. За певних умов, наприклад під дією ультрафіолетового випромінювання або під час лазерного видалення татуювання, ці речовини можуть розкладатися на токсичні та потенційно канцерогенні сполуки.
Як татуювання взаємодіють з імунною системою
Після нанесення татуювання імунна система постійно контактує з пігментами. Частина чорнила залишається у шкірі, проте наукові дослідження показують, що дрібні частинки можуть переміщуватися лімфатичною системою та накопичуватися в лімфатичних вузлах.
Лімфатичні вузли відіграють ключову роль в імунному захисті організму, адже саме там відбувається координація імунної відповіді. Наразі немає переконливих доказів того, що накопичення пігментів безпосередньо призводить до серйозних захворювань. Водночас вчені звертають увагу: тривала присутність важких металів і органічних сполук може підтримувати стан хронічного запалення. На відміну від короткочасної захисної реакції, хронічне запалення з часом може негативно впливати на тканини організму.
Татуювання і вакцинація: що показують дослідження
Окремі експериментальні роботи вказують на те, що татуювальне чорнило може впливати на імунну відповідь у місці введення вакцини. Дослідники зафіксували, що пігменти в шкірі можуть змінювати локальні імунні реакції. Зокрема, йшлося про зниження імунної відповіді на вакцину проти COVID-19 у випадках, коли ін’єкцію робили в ділянку з татуюванням.
Автори досліджень наголошують: ці результати не означають, що татуювання роблять вакцинацію небезпечною. Йдеться про можливе втручання пігментів у процеси імунної сигналізації — систему «хімічних повідомлень», за допомогою яких клітини імунітету координують свою роботу. Для остаточних висновків необхідні масштабні клінічні дослідження.
Алергічні реакції, інфекції та питання безпеки
Найбільш задокументованими ризиками татуювань залишаються алергічні та запальні реакції. Найчастіше вони пов’язані з червоними, жовтими та помаранчевими пігментами. Симптоми можуть з’являтися не одразу, а через місяці або навіть роки після нанесення татуювання, інколи — після впливу сонячного світла або змін у роботі імунної системи.
Окрім цього, татуювання, як будь-яка процедура з порушенням цілісності шкіри, несе ризик інфекцій, якщо не дотримано санітарних норм. Саме тому якість чорнил, стерильність інструментів і професійність майстра мають принципове значення для зменшення ризиків.
У багатьох країнах татуювальні чорнила регулюються менш суворо, ніж косметика або медичні вироби. У Європейському Союзі запроваджено жорсткіші обмеження на вміст небезпечних речовин, однак навіть ці правила не гарантують повної відсутності ризиків, а лише зменшують їх.
Наразі немає переконливих епідеміологічних доказів прямого зв’язку між татуюваннями та онкологічними захворюваннями у людей. Водночас лабораторні та тваринні дослідження показують, що окремі пігменти можуть з часом розкладатися на токсичні сполуки. Багато хронічних захворювань розвиваються десятиліттями, тому оцінити довгостроковий вплив татуювань складно.
Науковці також звертають увагу на кумулятивний ефект: що більша площа татуювань і що більше використано кольорів, то вищим є загальне хімічне навантаження на організм. У поєднанні з ультрафіолетовим випромінюванням, віковими змінами або процедурами лазерного видалення це залишається предметом подальших досліджень.
