Морські ссавці, адаптовані до виживання в екстремальних умовах, можуть підказати ефективні рішення для ускладнень людської вагітності. Як повідомляє Earth.com, дослідження докторки Мішель Шеро з Інституту океанографії Вудс-Хоул (США) показує: тюлені здатні уникати гестаційного діабету, витримувати кисневе голодування плода та навіть зупиняти розвиток ембріона до сприятливого часу. Їхній унікальний біологічний механізм може змінити підхід до репродуктивної медицини. Про це передає КРВ.медіа з посиланням на повний текст дослідження.
Як тюлені уникають гестаційного діабету
У людей вагітність пов’язана з інтенсивними гормональними й метаболічними змінами. Одне з найпоширеніших ускладнень — гестаційний діабет (GDM), або цукровий дабет вагітних, який у середньому вражає від 7% до 14% вагітностей, але в окремих групах ризику може сягати 25%. Цей стан зазвичай минає після пологів, однак може призвести до довготривалих ускладнень для матері та дитини.
На відміну від людей, тюлені під час вагітності й лактації добровільно переходять у стан тривалого голодування. Самки деяких видів, таких як тюлень Ведделла (Leptonychotes weddellii) або Тюлень-крабоїд (Lobodon carcinophaga), не їдять упродовж кількох тижнів, втрачаючи до 40% маси тіла.
Цей стан супроводжується контрольованою, фізіологічною інсулінорезистентністю — подібною до GDM, однак без патологічних наслідків. Попри високий рівень глюкози в крові, у тюленів не утворюються кетони, не страждають тканини, а інсулін залишається низьким. Організм забезпечує енергією себе і плід без метаболічного колапсу. Вчені припускають, що секрет — у тонкому гормональному балансі та тканинно-специфічній чутливості до інсуліну.
У тюленів плід отримує більше глюкози, ніж мати
В ускладнених випадках GDM у людини надмірна кількість глюкози передається плоду, що може спричинити його надмірний розвиток і підвищити ризик ускладнень під час пологів.
Але у тюленів Ведделла — усе навпаки. У них рівень глюкози в крові плоду вищий, ніж у матері. Це забезпечується завдяки повільнішому обміну глюкози й особливим властивостям еритроцитів. У результаті — контрольований, але ефективний переніс поживних речовин до плода без ризику надмірного росту.
Цей природний механізм, що регулює харчування плоду навіть за відсутності їжі в матері, може стати джерелом ідей для оптимізації лікування GDM у людей, особливо у випадках, де традиційна терапія має обмежену ефективність.
Як тюлені витримують гіпоксію
Гіпоксія — це небезпечне зниження рівня кисню в тканинах. У людини вона може виникати під час ускладнених пологів і спричинити необоротні пошкодження мозку новонародженого.
Морські ссавці, зокрема тюлені, пірнають на великі глибини і можуть не дихати годинами. Їхній організм адаптувався до таких умов: кров направляється до критичних органів (мозок, серце, матка), інші системи — тимчасово «відключаються».
Малюки тюленів беруть участь у кожному пірнанні матері. Вони також переживають глибоку гіпоксію, однак їхній організм не страждає. Причина — у злагодженій роботі кількох механізмів: скорочення селезінки (що вивільняє додатковий кисень), зменшення судинного опору, відсутність агресивної імунної відповіді.
Цей досвід тюленів може стати ключем до нових підходів у неонатальній медицині, де сьогодні ризик гіпоксії намагаються зменшити лише через кесарів розтин або моніторинг серцебиття.
Тюлені вміють затримувати розвиток ембріона
Ще одна унікальна здатність деяких тюленів — затримка імплантації ембріона. Після запліднення розвиток тимчасово зупиняється — аж до настання сприятливих умов. Такий механізм називається ембріональна діапауза. У деяких видів вона триває до кількох місяців.
Науковці вважають, що цей механізм можуть мати й інші ссавці, включно з людьми. Дослідження показують, що ембріони овець, імплантовані в організм мишей у діапаузі, після «розморожування» продовжують свій розвиток без аномалій.
В контексті ЕКЗ це відкриває нові перспективи. Нині для відтермінування імплантації ембріони заморожують — що несе ризик пошкодження ДНК. Якщо вдасться відтворити природну діапаузу, це підвищить ефективність репродуктивних технологій. Один із клінічних кейсів зафіксував людський ембріон, що залишався в «сплячому стані» протягом п’яти тижнів — і продовжив нормальний розвиток.
Мішель Шеро
Шукаючи способи покращити здоров’я людини, ми маємо звертати увагу на надзвичайні можливості диких тварин — вони часто знаходять найінноваційніші рішення.
