Підписуйтеся на КРВ.медіа:
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube
У Новій Зеландії дослідники вперше записали звуки, які свідомо видають акули виду Mustelus lenticulatus (або «естуарний гладкорот»). Під час експериментів у лабораторних умовах ці акули видавали гучні клацання щелепами, схожі на постріли. Поки що достеменно не відомо, навіщо саме акули це роблять, але дослідники припускають, що це може бути форма захисту або навіть комунікації з іншими особинами.
Зміна уявлення про акул
У науковому світі довгий час вважалося, що акули є повністю беззвучними істотами, на відміну від багатьох інших морських мешканців. Але нове дослідження, проведене в естуаріях Нової Зеландії, вперше спростувало цей міф. Команда науковців під керівництвом Каролін Нідер з Інституту океанографії Вудс Гол (Woods Hole Oceanographic Institute) зафіксувала звукові сигнали у молодих особин виду Mustelus lenticulatus. Акули видавали клацання тривалістю близько 48 мілісекунд із частотою до 18,5 кілогерців — звуки, які наближаються до порогу чутності людини.
Ці акули відомі також як «естуарні гладкороти» і можуть виростати до 150 см. Для досліду відібрали десять молодих особин завдовжки 55,5–80,5 см — по п’ять самців і самок. Під час експерименту в резервуарі всі вони видавали клацання, які, за словами науковців, досягали гучності до 166 децибелів — рівня звуку, порівняного з пострілом.
Звідки гіпотеза про звуки
Перші спостереження були зроблені ще у 2021 році. Під час експериментів з тренування поведінки, які поєднували годування й маніпуляції з рибами, дослідниця Нідер випадково почула клацання, які видавала одна з акул. Спочатку це сприйняли як технічну похибку, однак з часом виявилося, що клацання зникали, коли акули звикали до умов експерименту. Це наштовхнуло дослідників на думку, що йдеться про поведінкову реакцію, а не випадковість.
Упродовж наступного року команда фіксувала клацання у всіх десяти акул під час короткочасного контакту з дослідниками. При цьому вони не видавали звуків під час вільного плавання або годування, що може вказувати на роль цих звуків як реакції на стрес або небезпеку.
Механізм звукоутворення у гладкоротих акул
Одним із ключових завдань дослідників було з’ясувати, як саме акули видають ці звуки. Хоча в акул немає спеціалізованих звукових органів, науковці висунули гіпотезу: клацання виникає внаслідок різкого змикання щелеп та ударом зубів. Такий механізм не був раніше задокументований у жодного з представників підряду пластинозябрових (еласмобранхів), до яких належать акули, скати й пилоноси.
Хоча зуби цього виду мають згладжену пластинчасту форму, що підходить для подрібнення крабів — основного елементу їхнього раціону, — вони, імовірно, здатні створювати короткі перкусивні звуки. Цю гіпотезу ще потрібно підтвердити додатковими дослідженнями, включно з вивченням м’язів і рухів щелеп.
ФОТО: Зуби гладкоротої акули мають згладжену, пластинчасту форму — така будова ідеально підходить для подрібнення крабів, що становлять основу її раціону.
Навіщо акулам «говорити»?
Основна версія, яку наразі розглядає команда дослідників, — це клацання як сигнал тривоги. Ймовірно, в природних умовах такий звук слугує попередженням або засобом відлякування потенційного хижака. Водночас дослідники не відкидають версію, що клацання можуть бути формою комунікації між особинами, особливо у зграях молоді.
Ці припущення ще потребують перевірки, зокрема через дослідження слухових можливостей самих акул. Якщо виявиться, що вони здатні сприймати свої звуки, це може відкрити новий напрямок у вивченні їхньої соціальної поведінки.
Цікаву гіпотезу запропонував також дослідник Скотт Тіндейл з благодійного фонду Tindale Marine Charitable Trust. Він припустив, що клацання можуть імітувати звуки креветок — однієї з улюблених здобичей акул — для того, щоб виманити їх з укриттів. Така форма акустичного маскування вже зустрічається у природі, але поки що не була підтверджена у акул.
Раніше ми також писали, як вчені дізналися, яким був мегалодон насправді: скоригували розміри
