Деменція у собак — поширене, але малопомітне порушення, що виникає у тварин похилого віку. Медична назва цього стану — когнітивна дисфункція (CDS або CCD). Вона призводить до поступового погіршення пам’яті, орієнтації, сну, соціальної поведінки. За даними дослідження Університету Аделаїди, до 60 % собак старше 11 років демонструють характерні симптоми. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Що таке «собача деменція» і як вона проявляється
Когнітивна дисфункція у собак (англ. Canine Cognitive Dysfunction, CCD або CDS) — це прогресивне нейродегенеративне захворювання, що виникає внаслідок старіння мозку. Воно подібне до хвороби Альцгеймера у людей і спричиняє порушення пам’яті, здатності до навчання, орієнтації, сну та поведінки.
Ураження мозку проявляються поступово: тварина може забувати, де її миска, змінює характер — стає замкненою або надмірно тривожною, дезорієнтується в знайомому середовищі, починає справляти потреби вдома, втрачає інтерес до ігор, або, навпаки, неспокійно ходить уночі, гавкає без причини.
Для запам’ятовування основних ознак ветеринари застосовують абревіатуру DISHA(A):
- D (Disorientation) — дезорієнтація у знайомих місцях;
- I (Interactions) — зміни у взаємодії з людьми або тваринами;
- S (Sleep–wake cycle alterations) — порушення циклу сон–неспання;
- H (House-soiling) — справляння потреб у будинку;
- A (Activity level changes) — зміни активності (зменшення або збудженість);
- A (Anxiety or Aggression) — тривога або агресія.
Власники часто помилково вважають ці зміни «нормальним старінням». Насправді ж, раннє виявлення симптомів — ключ до того, щоб уповільнити розвиток порушення та покращити якість життя тварини.
Хто у групі ризику і як ставлять діагноз
Когнітивна дисфункція частіше виявляється у собак віком від 7 років, однак найбільший ризик — після 11 років. У дослідженні, проведеному за участю 70 собак, 66 % мали симптоми когнітивних змін, а 11 % — важку форму. Оцінювання здійснювалося за шкалою CADES (Canine Dementia Scale). Проте ці показники можуть варіюватися залежно від методики, регіону й типу шкали.
Наразі в практиці використовуються кілька діагностичних інструментів:
- CADES (Canine Dementia Scale),
- CCAS (Canine Cognitive Assessment Scale),
- CCDR (Canine Cognitive Dysfunction Rating Scale).
Специфічного лабораторного тесту або біомаркера для діагностики CCD не існує. Лікарі часто діагностують стан методом виключення інших причин змін у поведінці — болю, порушень ендокринної системи, пухлин тощо.
Остаточне підтвердження можливе лише посмертно — при аналізі мозку, де ураження подібні до тих, що виникають при хворобі Альцгеймера: амілоїдні бляшки, білкові клубки та дегенерація нейронів.
Як підтримати собаку з когнітивною дисфункцією
Лікування, яке б повністю зупиняло розвиток «собачої деменції», не існує. У США для собак із CCD схвалений препарат селегілін (торгова назва — Anipryl). Це інгібітор МАО-Б, який підвищує рівень дофаміну. Його ефективність оцінюється неоднозначно: у людей він вважається малоефективним при деменції, проте у ветеринарній практиці може покращити поведінкові симптоми.
Додаткові методи підтримки включають:
- модифікацію простору: уникання сходів, слизьких поверхонь, нічне освітлення;
- введення режиму: регулярні прогулянки, прийом їжі та сну;
- ментальне стимулювання: інтерактивні іграшки, пошук смаколиків, нові команди;
- спеціальне харчування: дієти з омега-3 жирними кислотами, антиоксидантами, вітамінами групи В;
- використання мелатоніну — для нормалізації сну;
- зменшення стресу: уникання різких змін у середовищі, гучних звуків, надмірної ізоляції.
В Університеті Аделаїди дослідники тестують ефективність поведінкових тренувань, що мають на меті стимуляцію мозку й покращення когнітивного стану. Перші результати вказують на позитивні зміни у поведінці собак.
Чому дослідження деменції у собак важливе для медицини
Собаки — одні з небагатьох тварин, які живуть у спільному середовищі з людьми, а тому є унікальною моделлю для дослідження нейродегенеративних хвороб, таких як хвороба Альцгеймера.
У науковій статті, опублікованій у вересні 2025 року, вчені з США (у тому числі з ініціативи Dog Aging Project) наголосили, що собаки мають перевагу перед лабораторними тваринами: вони піддаються тим самим факторам ризику, що й люди — харчування, стрес, екологія.
Це робить дослідження CCD перспективними не лише для ветеринарії, а й для майбутніх підходів у лікуванні деменції у людей.
«Якщо CCD стане моделлю хвороби Альцгеймера, потенціал майбутніх досліджень на собаках може істотно посунути людську медицину вперед», — йдеться у дослідженні.
