Популярність фокус-застосунків, як-от Focus Friend, зросла на тлі постійних цифрових відволікань. Вони обіцяють підвищити продуктивність за допомогою таймерів, винагород і блокування інших застосунків. Але чи мають вони реальний ефект і що каже наука? Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого у виданні The Conversation.

Чи допомагають фокус-застосунки

Смартфони стали постійними супутниками, а разом із ними — і джерелами відволікань. Навіть перебуваючи поруч, вони впливають на здатність концентруватися. Щоб протидіяти цьому, розробники створили численні фокус-застосунки — інструменти, що обіцяють повернути контроль над увагою.

Один із найвідоміших прикладів — застосунок Focus Friend. У серпні 2025 року він став найбільш завантажуваним в App Store, тимчасово випередивши навіть ChatGPT. Його механіка проста: користувач запускає таймер фокусування, а на екрані з’являється віртуальна істота — квасолинка, яка спокійно в’яже. Якщо користувач відкриває заборонені застосунки, в’язання «розпускається», а персонаж сумує. За завершення сесій — винагороди: шкарпетки, декорації кімнати, нові предмети.

Як фокус-застосунки стимулюють увагу: психологічні прийоми

Ці застосунки використовують гейміфікацію — тобто впроваджують ігрові елементи в неігровий контекст, щоби підтримувати стимули. Перший механізм — винагорода: користувач отримує миттєві бонуси (нові предмети) за дотримання фокус-сесії. Це важливо, бо мозок краще реагує на швидкі позитивні підкріплення, ніж на абстрактну вигоду в майбутньому.

Другий прийом — заміщення винагороди (reward substitution): виконання рутинного завдання замінюється на досягнення — наприклад, бачити, як покращується світ персонажа. Це робить роботу менш нудною й підвищує емоційне залучення.

Ще один важливий принцип — ефект IKEA: люди більше цінують те, що створили власноруч. У «Focus Friend» це реалізується через оформлення кімнати квасолинки. Інвестуючи в це середовище, користувач хоче його зберегти — тобто, продовжувати фокусуватися.

Запуск таймера також є формою внутрішньої обіцянки. Люди схильні до поведінкової послідовності — якщо розпочали, то хочуть завершити без перерв.

Чи доведена ефективність фокус-застосунків?

Наукова база поки що обмежена. Як зазначає Дуейн Аллан, жодного рецензованого дослідження ефективності Focus Friend не існує. Відомо лише, що деякі користувачі позитивно оцінюють ці застосунки. Але позитивний відгук не завжди означає реальне підвищення продуктивності.

Одне з наявних досліджень показало: гейміфіковані фокус-застосунки використовуються нерегулярно і є менш ефективними, ніж простіші підходи — наприклад, переведення телефону в чорно-білий режим. Це зменшує привабливість інтерфейсу і, як наслідок, бажання користуватись пристроєм.

У науковій літературі також немає підтверджень, що наша здатність до концентрації загалом зменшилась. Проте часті цифрові переривання і звичка до багатозадачності дійсно пов’язані з частими відволіканнями для окремих людей.

Як ефективно користуватися фокус-застосунками?

Ці застосунки можуть стати корисними інструментами, але за умови усвідомленого використання. Якщо у вас виникає автоматичне бажання перевірити телефон під час роботи — це сигнал, що можна спробувати фокус-сесію.

Поради щодо використання:

  • визначте чітке завдання на час сесії;
  • не намагайтеся робити кілька речей одночасно;
  • фіксуйте відчуття, які виникають, коли хочеться відволіктись — і нагадуйте собі, що «дискомфорт — частина роботи»;
  • після кількох днів використання — проаналізуйте: «Чи справді цей застосунок мені допомагає?».

Також варто пам’ятати: фокус-застосунок не оцінює якість виконаного завдання. Ви можете витратити зосереджений час на малозначущі справи. Ба більше, деякі користувачі можуть обходити обмеження через налаштування телефону.

Фокус-застосунки не вирішують головної проблеми — внутрішнього імпульсу до відволікань. Вони можуть тимчасово підтримати дисципліну, але не замінюють глибинної саморегуляції. Як підсумовує дослідник: «Ключ до фокусу — не завантаження застосунку, а самоспостереження, вибір і послідовність».

Теж цікаво