Міжнародна команда науковців із Канади та Китаю повідомила про експеримент зі створення так званої «універсальної» нирки — донорського органа, ферментно модифікованого для зменшення імунного відторгнення у пацієнтів з іншою групою крові. Експериментальна нирка кілька днів функціонувала в тілі людини з діагностованою смертю мозку, що дозволило вперше оцінити реакцію людського організму на таку технологію. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікований у журналі Nature Biomedical Engineering.

Сумісність груп крові є однією з ключових умов успішної трансплантації нирок. Найбільше це впливає на пацієнтів із групою крові O, які зазвичай можуть отримати орган лише від донорів з такою ж групою. Водночас саме нирки групи O підходять реципієнтам з іншими групами крові, через що вони перебувають у постійному дефіциті. За даними американської системи трансплантації органів, у США щодня помирають близько 11 людей, не дочекавшись пересадки нирки, і більшість із них очікують саме на орган групи O.

Саме в цьому контексті науковці говорять про «універсальну нирку». Йдеться не про готове клінічне рішення, а про експериментальний підхід, який потенційно може розширити коло сумісних донорських органів і скоротити час очікування для тисяч пацієнтів.

donorska nyrka zi zminenoyu grupoyu krovi krv.media
Донорська нирка зі зміненою групою крові

Як працює технологія зміни групи крові органа

У дослідженні вчені використали спеціальні ферменти, здатні видаляти антигени системи ABO з поверхні клітин донорської нирки. Саме ці антигени — цукрові молекули на мембранах еритроцитів і клітин органів — визначають групу крові та запускають імунну відповідь у разі несумісності.

За допомогою ферментів дослідники перетворили нирку групи A на орган із характеристиками, подібними до групи O, яка не має антигенів A або B. Біохімік Стівен Візерс з University of British Columbia порівнює цей процес із «видаленням фарби з автомобіля до нейтрального шару», після чого імунна система перестає розпізнавати орган як чужорідний. Така обробка відбувається поза тілом людини й не передбачає генетичного втручання.

Результати експерименту на людській моделі

Ферментно оброблену нирку трансплантували людині з діагностованою смертю мозку за згодою родини. Такі моделі використовують у медичних дослідженнях для оцінки фізіологічних процесів без ризику для життя пацієнта та не в межах лікування. Орган функціонував упродовж кількох днів, що дало змогу вперше простежити імунну реакцію людського організму на «універсалізовану» нирку.

На третій день дослідники зафіксували часткове повернення ознак групи A, імовірно через оновлення клітин і відновлення антигенів. Це спричинило імунну відповідь, однак вона була слабшою, ніж зазвичай очікується при трансплантації несумісного органа. Крім того, спостерігалися ознаки часткової імунної толерантності, що науковці розглядають як важливий сигнал для подальших досліджень.

Обмеження методу та подальші кроки

Автори дослідження наголошують, що технологія перебуває на ранній стадії. Основними викликами залишаються стабільність ефекту, запобігання повторному з’явленню антигенів і доведення безпечності методу в довгостроковій перспективі. Клінічні випробування за участі живих пацієнтів можливі не раніше ніж через кілька років і лише після додаткових доклінічних досліджень.

Паралельно вчені працюють і над альтернативними підходами до подолання дефіциту донорських органів, зокрема над ксенотрансплантацією та новими імуносупресивними стратегіями. Розширення сумісності за групами крові розглядається як один із можливих, але не єдиний шлях розв’язання проблеми.

Чому це важливо для трансплантології

Трансплантація нирок є найпоширенішою пересадкою органів у світі, а черги на неї залишаються одними з найдовших. Тому навіть часткове збільшення кількості сумісних органів може мати суттєвий вплив на систему охорони здоров’я. Дослідники підкреслюють, що їхня робота є прикладом того, як багаторічні фундаментальні дослідження поступово наближаються до практичного застосування, хоча шлях до реальної клінічної користі ще далекий.

Теж цікаво