У Бразилії вчені знайшли найдавнішу на сьогодні скам’янілість мурахи — 113 мільйонів років. Йдеться про новий викопний вид Vulcanidris cratensis, представника вимерлої підродини Haidomyrmecinae, або «пекельних мурах». Скам’янілість виявлено в геологічній формації Крато — унікальному місці з виключно добре збереженими копалинами. Знахідка опублікована в журналі Current Biology, передає КРВ.медіа
Вапняковий скарб формації Крато
Формація Крато, розташована у штаті Сеара, є одним із найцінніших палеонтологічних комплексів Південної Америки. Це Lagerstätte — так науковці називають геологічні формації, які дають винятково добре збережені рештки древніх організмів. Саме тут у вапнякових шарах вчені виявили відбиток мурахи, якій 113 мільйонів років.
За допомогою мікро-КТ (комп’ютерної томографії) команда науковців створила 3D-реконструкцію копалини. Завдяки цьому вдалось вивчити риси морфології, серед яких — вертикальні, серповидні щелепи, характерні для «пекельних мурах». Такі адаптації свідчать про специфічну хижу поведінку.
Що таке «пекельні мурахи»
«Пекельні мурахи» — неформальна назва підродини Haidomyrmecinae, відомої за вимерлими видами, які мали унікальні вертикальні щелепи, на відміну від сучасних мурах, у яких щелепи відкриваються вбік. Це дозволяло їм ловити здобич зверху вниз, ніби лезом. Деякі види мали також металізовані вирости на голові, що, ймовірно, слугували для заклинювання жертви.
До відкриття в Бразилії рештки Haidomyrmecinae знаходили у бурштині, здебільшого в Азії (Бірма), Європі та Північній Америці. Нововиявлений вид Vulcanidris cratensis став першим прикладом «пекельної мурахи», знайденої у вапняковій породі, а також першою такою знахідкою в Південній Америці.
Це відкриття дозволяє поглянути на еволюцію мурах у новому світлі. Вік у 113 мільйонів років робить V. cratensis найдавнішою достовірною мурахою у викопному літописі. Водночас її складна будова свідчить про те, що навіть на ранніх етапах ці комахи вже мали спеціалізовані адаптації для полювання.
Порівняння з Aquilomyrmex huangi — видом із бурштину М’янми віком 99 мільйонів років — показує, що вертикальні щелепи не були винятком, а формувались протягом еволюційної історії підродини.
Дослідники припускають, що Haidomyrmecinae могли бути одними з перших мурах, які відокремились від спільного предка, ще в добу Гондвани — коли Південна Америка, Африка та Антарктида були частинами одного суперконтиненту. Це підкріплює теорію про широку географію ранніх мурах.
Мурахи є одними з найуспішніших комах на планеті: понад 13 800 описаних видів, з прогнозом до 22 000. Проте розуміння їхньої еволюції обмежувалось бурштиновими копалинами віком до 100 мільйонів років. Знахідка V. cratensis відкриває нову сторінку: вона показує, що навіть у середньому крейдовому періоді мурахи вже були спеціалізованими хижаками.
Це також дає змогу досліджувати, як розвивалась поведінка та анатомія соціальних комах у ранніх наземних екосистемах, до масового поширення квіткових рослин. У перспективі це дозволить краще зрозуміти загальні принципи адаптації у тваринному світі.
Раніше ми писали, що мурахи навчилися проводити операції, як люди
