У Південній Каліфорнії — одному з ключових регіонів біорізноманіття США — колонії диких медоносних бджіл почали витісняти місцеві види запилювачів. Це становить загрозу для стабільності природних екосистем і майбутнього численних рослин. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я «КРВ.медіа» з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Insect Conservation and Diversity.
Чому місцеві запилювачі важливі для природи
Запилювачі — один із ключових чинників стабільності природних екосистем. Близько 75% квіткових рослин світу розмножуються завдяки комахам-запилювачам. Ці види підтримують продовольчі ланцюги, впливають на врожайність дикорослих і сільськогосподарських рослин, а також забезпечують генетичну різноманітність флори. Місцеві бджоли, які розвивалися у симбіозі з регіональною флорою, відіграють незамінну роль у підтриманні цього балансу. Їхня втрата призводить до руйнування цілого екологічного ланцюга.
Домінування медоносних бджіл у Південній Каліфорнії
Медоносні бджоли (Apis mellifera), завезені у Північну Америку для сільськогосподарських потреб, тепер створюють проблеми у дикій природі. Згідно з дослідженням Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, у чагарникових зонах Південної Каліфорнії медоносні бджоли становлять 90% усіх відвідувачів квітів. Ще показовіший показник: 98% загальної біомаси бджіл у цих місцевостях припадає саме на них.
Ці бджоли живуть у великих колоніях, координують свої дії через «танець» та спільно збирають ресурси. Їхня ефективність у пошуку пилку й нектару дає їм значну перевагу над більшістю місцевих бджіл, які є одинаками та мають обмежені ресурси для збирання їжі.
У дослідженні описано: навіть два візити медоносної бджоли до квітки здатні видалити понад 60% її пилку. За день на одному гектарі такі колонії можуть вилучити достатньо пилку, аби позбавити тисячі місцевих бджіл можливості виростити потомство. Феральні бджоли (дикі колонії, які живуть поза пасіками й самостійно виживають у природі) здатні працювати цілий рік, що додатково посилює їхню присутність.
Особливо уразливими виявилися більші місцеві бджоли, зокрема джмелі. Через потребу у великій кількості пилку для годування личинок, вони швидше за інших потерпають від браку ресурсів. Дослідження показало, що джмелі становлять лише 0,1% усіх зафіксованих бджіл у дослідному районі.
Вплив на якість запилення та рослинні спільноти
Окрім конкуренції за харчові ресурси, медоносні бджоли змінюють якість самого процесу запилення. Вони мають тенденцію запилювати квітки однієї й тієї ж рослини поспіль, що сприяє самозапиленню. Це може призвести до інбридингу (внутрішньо-родового схрещування) і зниження генетичної життєздатності потомства рослин.
Натомість місцеві бджоли зазвичай перелітають між різними рослинами, сприяючи перехресному запиленню. Зменшення їхньої чисельності може порушити репродуктивні цикли значної частини флори та, в результаті, змінити склад рослинних спільнот.
Поширення диких медоносних бджіл як глобальний виклик
Феральні колонії медоносних бджіл поширюються не лише в США, але й по всьому світу. У багатьох регіонах вони вже переважають над пасічними популяціями. Ці колонії самостійно виживають, не потребуючи догляду, і пристосовуються до різноманітних середовищ.
Згідно з дослідженням, у південно-західній частині США феральні бджоли поступово витісняють місцеві види з ареалів поширення, у тому числі — з територій, де ростуть рідкісні та ендемічні рослини.
Що може зробити людина для збереження видового балансу
Науковці пропонують низку заходів для мінімізації шкоди, якої завдають феральні колонії. Серед них — заборона або обмеження комерційного бджільництва на охоронюваних територіях після завершення періоду цвітіння сільськогосподарських культур. У випадку вразливих місцевих видів — варто розглядати можливість контрольованого вилучення диких колоній.
«Проблема медоносної бджоли в Північній Америці — це радше питання тваринництва, а не охорони природи. В екосистемах, де вони не є автохтонними, ці бджоли виступають конкурентами, а не об’єктами збереження», — наголошує один із авторів дослідження, доктор Кевін Хунг.
Новий погляд на збереження біорізноманіття
Це дослідження змінює загальноприйняті уявлення про медоносних бджіл як виключно «корисних» для довкілля. Вони можуть бути цінними у сільському господарстві, але в умовах дикої природи здатні порушувати природні баланси.
Успішна охорона запилювачів потребує врахування потреб і вразливості місцевих видів. Це означає, що природоохоронна політика має бути більш диференційованою: замість узагальненого «збереження бджіл» — цілеспрямований захист саме автохтонних запилювачів.
Раніше ми писали, що дикі квіти в містах можуть шкодити бджолам
