У Кафр-Касемі, центральному Ізраїлі, археологи Ізраїльського управління старожитностей (Israel Antiquities Authority) у 2025 році розкопали залишки розкішної сільськогосподарської садиби, яка належала самарянській спільноті приблизно 1600 років тому. Серед знахідок — вишукані мозаїки, давній прес для оливок і міква. Дослідники пов’язують зміни в архітектурі об’єкта з Самарянськими повстаннями проти Візантії у V–VI століттях. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, оприлюднений Israel Antiquities Authority.
Хто такі самаряни?
Самаряни — це давня релігійна спільнота, яка виникла в античні часи як окремий напрям юдаїзму. Вони визнають лише П’ятикнижжя Мойсея та вважають гору Герізім священною. Самаряни мали значний вплив у регіоні Самарії в Ізраїлі, особливо у пізньоантичну добу. Однак після візантійських релігійних утисків чисельність цієї громади суттєво скоротилася. Наразі самарян залишилося менше ніж тисяча осіб, і вони мешкають у Холоні (Ізраїль) та на горі Герізім (Палестина).
Археологи знайшли унікальну мозаїку з овочами та фруктами
Під час розкопок на місці Khirbat Kafr Ḥatta у місті Кафр-Касем, що в центральному Ізраїлі, фахівці виявили мозаїчну підлогу з рідкісним зображенням рослинних мотивів. У центральній будівлі, що, ймовірно, мала громадське або релігійне значення, археологи натрапили на геометричні орнаменти, поєднані з елементами флори — виноградом, фініками, кавунами, артишоками та спаржею.
Центральний медальйон обрамлений акантовим листям, а на вході до зали частково зберігся напис грецькою мовою з побажанням удачі власнику будівлі. Ім’я, згадане в написі, було поширене серед самарян, що дозволило науковцям встановити належність комплексу до цієї релігійної громади.
Олійня та міква: свідчення ритуальної чистоти у виробництві
У північній частині архітектурного комплексу дослідники виявили олійний прес, складське приміщення та мікву — ритуальну купальню, яка використовувалась для очищення. Їхня просторово-функціональна близькість свідчить, що виробництво оливкової олії здійснювалося з дотриманням вимог релігійної чистоти, прийнятих у самарянській традиції.
Олійня складалася з двох крил: північне включало виробничу зону з двома гвинтовими пресами та великою чавильною чашею, а південне — допоміжні приміщення. За словами археологині Алли Нагорської, подібні конструкції більш характерні для районів Єрусалима й Юдейського Шефела, ніж для Самарії, що може свідчити про культурний обмін або технічне запозичення.
Як змінилася структура садиби після повстань
Із часом комплекс зазнав значних змін. Первісна розкіш поступилася утилітарним рішенням: у стінах нових споруд були використані уламки колон і капітелей, а частина мозаїк — пошкоджена. Археологи пов’язують ці трансформації з Самарянськими повстаннями проти візантійської влади у V–VI століттях, коли імперія запровадила обмеження щодо немусульманських релігій.
Згідно з оцінками дослідників, саме під час цих історичних потрясінь значна частина самарянських споруд зазнала руйнування, однак агросадиба в Кафр-Касемі збереглася — частково змінена, але з ознаками тяглості традиції.
Садиба, що зберегла самарянську ідентичність
На відміну від багатьох інших самарянських об’єктів, знищених під час повстань, цей комплекс не лише пережив конфлікти, але й зберіг самарянську культурну ідентичність. Це підтверджують знайдені керамічні лампи, характерні саме для самарянського населення.
Як зазначає археологиня Алла Нагорська, об’єкт є унікальним прикладом довготривалого існування однієї громади на одному місці — від періоду матеріального розквіту до господарських перебудов. Його дослідження дозволить глибше зрозуміти історію самарян у цьому регіоні та їхню адаптацію до релігійно-політичних змін.
