Науковці з Університету Плімута (Велика Британія) вперше зафіксували проникнення нанопластикових частинок у їстівні частини овочів. Під час лабораторного експерименту з редискою виявилося, що до 5% пластикових наночастинок, присутніх у водному середовищі, потрапили в коріння, а частина з них — навіть у зелену масу. Це може свідчити про новий рівень поширення мікропластику в харчовому ланцюзі. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Environmental Research.

Як нанопластик опиняється в овочах

У дослідженні, проведеному науковцями з Університету Плімута, було використано гідропонну систему — спеціальну технологію вирощування рослин без ґрунту, у водному середовищі. До цієї системи додали наночастинки полістирену — одного з найпоширеніших видів пластику.

Усього через п’ять днів близько 5% частинок, присутніх у розчині, були виявлені в кореневій системі редиски. З них приблизно чверть опинилась у м’ясистій їстівній частині, а ще 10% — у надземному листі.

За словами фізіолога Натаніела Кларка, це перше дослідження, яке зафіксувало здатність нанопластикових частинок долати Каспарієву смужку — природний бар’єр у коренях рослин, що блокує проникнення шкідливих речовин із ґрунту. Вчені зазначають, що виявлені частинки мають розміри до мільйонної частини сантиметра, тобто значно менші за діаметр людської волосини.

eksperymenty z redyskoyu v gidroponnyh systemah krv.media
Експерименти з редискою в гідропонних системах
Натаніель Кларк

Отримуйте новини першими:
Telegram | Viber | FB 

Обмеження дослідження та гіпотези щодо інших культур

Автори дослідження визнають, що результати отримані в лабораторних умовах, які не цілком відповідають реальному сільському господарству. Зокрема, використовувалась вища концентрація нанопластику, ніж зазвичай зустрічається у природних ґрунтах. Також в експерименті було застосовано лише один вид пластику (полістирен) і лише один овоч — редиску.

Попри це, вчені вважають, що такий ефект не є унікальним для цієї культури. Як зазначає Кларк, «немає підстав вважати, що редиска — виняток. Цілком можливо, що подібне відбувається й з іншими овочами, вирощеними на забрудненому ґрунті».

Це відкриття викликає занепокоєння, оскільки воно вказує на можливе потрапляння мікропластику у свіжі продукти харчування, які вважаються безпечними та корисними.

Пластик у харчовому ланцюгу

Мікропластик і нанопластик — це наддрібні фрагменти пластику, розміром менш як 100 нанометрів. Через свої мікроскопічні розміри вони здатні проникати крізь клітинні бар’єри, накопичуватись у живих організмах та розповсюджуватись харчовим ланцюгом.

Дослідження з Плімута посилило побоювання щодо того, що пластик присутній не лише в морепродуктах, а й у рослинних продуктах харчування. Морський біолог Річард Томпсон наголосив: «У всіх попередніх дослідженнях ми знаходили мікропластик практично скрізь, де його шукали. Тепер маємо підтвердження, що він проникає і в овочі».

Хоча точний вплив нанопластику на здоров’я людини ще не до кінця вивчено, попередні дослідження вказують на його можливу роль у розвитку запалень, гормональних порушень і навіть серцево-судинних хвороб. Раніше пластик виявляли в бляшках, що закупорюють артерії, а також у тканинах багатьох органів.

mikroplastyk krv.media 1
Мікропластик

Глобальний масштаб забруднення та сільське господарство

Згідно з оцінками Програми ООН з довкілля, щороку у світовому середовищі накопичується понад 10 мільйонів тонн мікропластику. Його знаходять у ґрунтах, атмосфері, снігу, опадах, морській воді та навіть у людських тілах.

Сільське господарство не є винятком: пластикове мульчування, використання компосту з домішками синтетичних матеріалів, добрив та стічних вод сприяють потраплянню пластику у ґрунт. Це створює ризик довготривалого забруднення агроекосистем.

Тому результати дослідження з редискою не лише вказують на можливість потрапляння пластику в овочі, а й відкривають питання про масштаби проблеми та необхідність перегляду підходів до контролю за якістю продукції.

Раніше ми писали, що кишкові бактерії здатні накопичувати «вічні хімікати» — дослідження

Теж цікаво