Науковці з Австралії виявили рештки жаби виду Litoria tylerantiqua, що мешкала на території сучасного Квінсленду приблизно 55 мільйонів років тому. Ця знахідка дозволила продовжити викопний літопис деревних жаб на 30 мільйонів років у минуле та змінила уявлення про поширення цих амфібій у доісторичній Австралії. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Древній Квінсленд: місце знахідки Litoria tylerantiqua
Рештки Litoria tylerantiqua були знайдені у відкладеннях геологічної формації Тінгамарра (Tingamarra), розташованої поблизу містечка Мерґон (англ. Murgon) у південно-східному Квінсленді. Це одне з небагатьох місць в Австралії, де збереглися рештки наземних хребетних з еоцену — періоду, який тривав приблизно 56–34 мільйони років тому та характеризувався значно теплішим і вологішим кліматом.
Зразки були зібрані ще в 1990-х роках науковцями Університету Нового Південного Уельсу шляхом промивання глини. Проте лише тепер, завдяки сучасним методам морфологічного аналізу, вдалося встановити, що це викопна деревна жаба, яка є предком сучасних видів родини Pelodryadidae.
Нові часові межі для деревних жаб Австралії
До цього відкриття найдавніші викопні рештки деревних жаб в Австралії датувалися пізнім олігоценом — приблизно 26 мільйонів років тому. Вони були знайдені у Північній Території та Південній Австралії. Інші залишки жаб, пов’язані з родом Litoria, відомі з регіону Ріверслі у Квінсленді, датованого раннім міоценом.
Відкриття Litoria tylerantiqua дозволило відсунути дату появи деревних жаб в Австралії щонайменше на 30 мільйонів років назад. Це підтверджує, що ці амфібії почали свій розвиток у доісторичному лісовому середовищі ще за часів існування залишків суперматерика Гондвана. За словами дослідників, подібність з південноамериканськими деревними жабами свідчить про спільне еволюційне коріння до остаточного розпаду Гондвани.
Litoria tylerantiqua стала другим видом жаб, виявленим у формації Тінгамарра, поряд із Platyplectrum casca (раніше відомою як Lechriodus casca). Обидва види мають сучасних нащадків у фауні Австралії та Нової Гвінеї, що свідчить про виняткову стійкість цих амфібій до змін клімату та навколишнього середовища.
Жаби, як група, існують вже понад 250 мільйонів років і пережили кілька глобальних вимирань. Сьогодні вони стикаються з новими викликами — зокрема, зі зміною клімату та поширенням грибкової інфекції хітридіомікозу, що уражає шкіру амфібій. Деякі вчені вже розглядають можливість переселення окремих видів до регіонів із меншою загрозою, щоб зберегти біорізноманіття. Йдеться, зокрема, про південну коробкову жабу (Pseudophryne corroboree), яка в дикій природі перебуває на межі зникнення.
Таким чином, вивчення доісторичних умов, у яких виживали жаби, може допомогти сформувати нові стратегії збереження амфібій у XXI столітті.
Раніше ми писали, що у Бразилії відкрили новий вид жаби з золотими лапками
