Дослідники з Університету Джеймса Кука (Австралія) з’ясували, що деякі види акул та їхніх родичів, зокрема скатів і химер, завмирають у стані тонічної нерухомості, коли їх перевертають догори черевом. Це явище може бути залишком від спільного предка, а не адаптивною поведінкою. У дослідженні перевірили 13 видів — 7 з них демонстрували реакцію. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Що таке тонічна нерухомість і які види її проявляють
Тонічна нерухомість (удавання смерті) — це стан рефлекторної нерухомості, при якому тварина втрачає м’язовий тонус і реагує на подразники дуже слабко або взагалі не реагує. У наземних тварин вона відома як «удавана смерть» і вважається захисною реакцією.
Тонічну нерухомість спостерігали у представників різних груп хрящових риб — зокрема деяких акул, скатів і химер. Водночас не всі види проявляли цю реакцію: частина донних скатів та химероподібних залишалися активними.
У дослідженні вчені обережно перевертали тварин у воді на спину, щоб перевірити наявність цього ефекту. Серед видів, які демонстрували тонічну нерухомість, були чорнопера рифова акула (Carcharhinus melanopterus), лимонна акула (Negaprion brevirostris), карибська рифова акула (Carcharhinus perezi).
У наукових колах раніше існували три основні припущення щодо природи цього явища.
-
Захисна стратегія — «удавати мертвого», аби уникнути нападу.
-
Репродуктивна роль — самці акул під час спарювання іноді перевертають самок.
-
Сенсорне перевантаження — своєрідний «вимикач» на надмірну стимуляцію.
Проте дослідники не знайшли переконливих доказів жодної з них. У випадку і захисною гіпотезою, реакцію навпаки використовують проти акул: косатки перевертають їх і вводять у стан нерухомості, щоб без опору дістати поживну печінку.
Репродуктивне пояснення також не витримує критики: реакція не була притаманна лише самкам, а безвольний стан лише підвищує ризик травмування під час парування. Гіпотеза сенсорного перевантаження залишилась неперевіреною.
Еволюційний аналіз вказав на те, що тонічна нерухомість — це плезіоморфія, тобто залишкова риса, успадкована від спільного предка. У деяких групах риб ця поведінка збереглася, у інших — незалежно зникла принаймні п’ять разів у процесі еволюції.
Видимий парадокс — чому така поведінка зберігається у деяких видів — пояснюється просто: вона не заважає виживанню. У складних середовищах, наприклад серед коралів, така реакція може бути шкідливою — наприклад, спричинити застрягання. Саме тому в деяких групах вона могла бути втрачена як непотрібна або навіть небезпечна.
Фізіологічно реакція тонічної нерухомості у чорноперих акул супроводжується зниженням частоти серця та артеріального тиску. Це використовують дослідники й ветеринари для тимчасового знерухомлення тварин — зокрема, для маркування або видалення гачків.
Раніше ми писали, що акула може видавати звуки: нове відкриття біологів
