Alicella gigantea — найбільший з відомих бокоплавів, який може сягати 34 см у довжину, — виявився значно поширенішим, ніж вважалося раніше. Нове дослідження, опубліковане у журналі Royal Society Open Science, показує: цей глибоководний ракоподібний може мешкати на 59% морського дна планети. Вчені зібрали 195 підтверджених випадків його виявлення на глибинах до майже 9 км у трьох океанах. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на дослідження.
Чому Alicella gigantea унікальний?
Alicella gigantea — це вид глибоководного ракоподібного з ряду бокоплавів (Amphipoda) — невеликих істот, схожих на бокоплавів або креветок, які зазвичай мають розміри не більше кількох сантиметрів. Проте A. gigantea виділяється на тлі своїх родичів: зареєстровано особини до 34 см завдовжки. Це приблизно як порівняти людину з мурахою у своєму класі організмів.
Цей вид мешкає в абісальних (від 3 000 до 6 000 метрів) та хадальних (глибше 6 000 метрів) зонах океану, де немає сонячного світла, температура близька до нуля, а тиск у десятки разів перевищує атмосферний.
Через ці екстремальні умови A. gigantea рідко потрапляє в поле зору дослідників. За словами морської молекулярної біологині Пейдж Мароні з Університету Західної Австралії, історично цей вид спостерігали вкрай рідко, що створило враження про його низьку чисельність. Однак нові генетичні дослідження суттєво змінили цю оцінку.
Нове дослідження
195 випадків спостереження у трьох океанах
У межах дослідження команда під керівництвом Пейдж Мароні проаналізувала 195 підтверджених випадків виявлення A. gigantea. Ці спостереження охоплюють глибини від 3 890 до 8 931 метрів у Тихому, Атлантичному та Індійському океанах. Часто бокоплава фіксували в районах тектонічних розломів, зокрема в зоні розлому Мюррея в Північному Тихому океані.
Крім аналізу архівних даних, вчені провели власні глибоководні експедиції, під час яких зібрали нові зразки A. gigantea. Вони провели секвенування ДНК, і результати показали вражаючу генетичну схожість між популяціями з різних океанів. Це свідчить, що глибоководні популяції можуть бути значно більш взаємопов’язаними, ніж вважалося раніше.
Оскільки A. gigantea мешкає у водах на глибинах понад 3 000 метрів, дослідники підрахували, що ця зона охоплює приблизно 59% площі морського дна. Це не означає, що він живе всюди у цих зонах, але вказує на потенційно глобальне поширення цього виду.
Варто зазначити, що A. gigantea має ще одну нетипову рису — практично повну відсутність пігментації. Це дивно для бокоплавів, які зазвичай мають червонуваті відтінки. Біологи припускають, що таку особливість можна пояснити відсутністю природних ворогів на таких глибинах, що могло сприяти його успішному поширенню.
Попри потенційно велике поширення, до цього часу дані про A. gigantea були фрагментарними — лише сім досліджень містили генетичний аналіз цього виду. Це пов’язано з тим, що дослідження глибоководного середовища надзвичайно складне й дороговартісне. Темрява, тиск і холод унеможливлюють використання стандартного обладнання для біологічних експедицій.
Однак завдяки сучасним технологіям — автономним апаратам, дистанційно керованим системам та глибоководним трапам — дослідники змогли не тільки зібрати нові зразки, а й зробити висновки про глобальні екосистемні зв’язки. Як наголошує Мароні, це відкриття показує, що A. gigantea — далеко не рідкість.
Це дослідження демонструє, що глибоководна фауна може бути набагато мобільнішою й поширенішою, ніж припускалося. Воно підкреслює, наскільки наші уявлення про біорізноманіття глибин залишаються обмеженими — і як багато ще належить відкрити.
Раніше ми писали, що в Антарктиці відкрили стародавнє морське дно і нову екосистему
