Уперше вченим вдалося навчити джмелів (Bombus terrestris) розрізняти тривалість світлових сигналів, що імітують спрощену азбуку Морзе. Дослідження підтверджує: ці комахи здатні обробляти часову інформацію — навичку, яку раніше вважали притаманною переважно хребетним тваринам. Це відкриття стало можливим завдяки експерименту в Університеті Квін Мері в Лондоні. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікований у журналі Biology Letters.
Джмелі опанували розрізнення тривалості світлових сигналів
Мета дослідження полягала в перевірці, чи здатні джмелі навчитися розрізняти візуальні сигнали за їхньою тривалістю — подібно до того, як працює азбука Морзе. Цей спосіб передачі інформації базується на різниці між короткими та довгими імпульсами, і, хоча бджоли в природі з цим не стикаються, дослідники припустили, що їхня нервова система може підтримувати таку здатність.
Для цього команда під керівництвом поведінкового біолога Алекса Девідсона створила спеціальну лабораторну зону — експериментальна зона для пошуку їжі (англ. foraging arena). У ній комахам демонстрували два джерела світла: одне блимало довше (наприклад, 5 або 2,5 секунди), інше — коротше (1 або 0,5 секунди). Тривалість одного з сигналів завжди асоціювалася із цукровим розчином, інше — з гіркою речовиною хініном, яку джмелі уникають.
Комах навчали, поки ті не досягали порогу успішності — 15 правильних виборів із 20 спроб. Така кількість виключає випадковий вибір і свідчить про засвоєння шаблону.
Джмелі навчились розрізняти тривалість сигналів
Після завершення навчання дослідники прибрали винагороду. Це дозволило перевірити, чи справді джмелі орієнтувалися саме на тривалість сигналу, а не на запах або інші супутні ознаки. Результати показали: навіть без винагороди комахи частіше обирали той варіант, який раніше був пов’язаний із цукром.
Це свідчить про здатність джмелів до обробки та запам’ятовування часових характеристик візуальних стимулів. Тобто, на відміну від інстинктивної поведінки, джмелі здатні до навчання на основі абстрактної властивості — тривалості.
Вивчення когнітивних здібностей джмелів — це не лише питання академічного інтересу. Ці дослідження розширюють уявлення про те, які саме тварини здатні до навчання, прийняття рішень і навіть елементарного аналізу.
«Оскільки джмелі у природі не стикаються з миготливими сигналами, здатність навчитися розрізняти їхню тривалість виглядає надзвичайною. Це може свідчити про ширшу здатність до часової обробки інформації, наприклад, при сприйнятті руху або комунікації», — зазначає автор дослідження Алекс Девідсон.
Учені також припускають, що така здатність може бути універсальною властивістю нервової системи — закладеною в самій структурі нейронів, а не результатом специфічної еволюційної адаптації.
Це дослідження доповнює низку інших відкриттів у царині бджолиної когніції: від уміння вирішувати головоломки до базових математичних операцій. Джмелі вже демонстрували, що можуть навчатися одне в одного, взаємодіяти для досягнення цілей і навіть гратися з об’єктами — що ще недавно вважалося типовим лише для вищих тварин.
